ЧЕРКАСИ

Черкаси - головне місто області, її адміністративний, промисловий і культурний центр з населенням близько 285 тисяч чоловік, знаходиться на правому, мальовничому березі Дніпра, у верхній частині Кременчуцького водосховища, найбільшого на всьому дніпровському водному каскаді. Засновані в кінці XIII століття як оборонний форпост, Черкаси швидко набули статусу військового містечка. З XV століття місто - центр Черкаського староства Великого князівства Литовського. Тут на берегах Дніпра, формувалося козацтво, відбувалися значні історичні події, велася боротьба за незалежність України.
Черкаський замок, побудований в середині XVI століття, значно зміцнив староста Остафій Дашкевич. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині.
Черкаські вулиці і площі пам'ятають видатного гетьмана України Богдана Хмельницького. Значна роль міста в історії сприяла його облаштування і забудову. Сучасний архітектурний стиль міста почав формуватися з 1826 року, коли Микола I затвердив план забудови, розроблений відомим архітектором Вільямом Густі. 7 січня 1954 була створена Черкаська область, а Черкаси стали обласним центром
Походження назви «Черкаси» та його істинна етимологія лишається нерозв'язаною і дотепер загадкою. Як виникло слово «Черкаси»? Краєзнавець Олександр Знойко назвав це просте питання «найцікавішою таємницею вітчизняної історії». Адже якщо знати походження назви, можна зрозуміти не лише деталі черкаської історії, але й факти з життя інших народів. На сьогодні існують такі основні версії: найпростіша й активно підтримувана істориками версія, про те, що назва напряму походить від одного з етнонімів адигських народів; доволі оригінальна версія тлумачення етноніму черкаси, яку можливо підлаштувати під теорії заснування міста Черкаси в домонгольський період — від осетинського зооетноніма черкасоги — «орли», що потім дало початок таким окремим етнонімам, як «черкаси» та «касоги»; назва «черкаси» походить від чири киши або чири кисі (в залежності від діалекту), що означає «люди сили» або «люди армії». Це тлумачення повністю доводить ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців у домонгольський період.
Роль Черкас, як важливого опорного пункту проти грабіжницьких нападів з боку Кримського ханства, особливо зросла з кінця XV століття. Неодноразово мешканцям доводилось вступати в бій проти татарських загонів. Географічні й політичні умови впливали і на внутрішнє життя Черкас. В цей період місто стає одним із осередків відходництва й формування нового соціального стану — козацтва.
Першим черкаським старостою 1514 року став Остафій Дашкевич, який до цього був старостою канівським. При Остафії Дашкевичу місто продовжувало забудовуватись, а він не лише управляв містами, а й успішно очолював українську прикордонну варту в районі Середньої Наддніпрянщини. Так він керував декількома вдалими походами черкасців проти кримських татар і турків, а 1533 року подав розроблений ним проект захисту південних кордонів від татарських вторгнень, в якому обґрунтовував необхідність спорудження за дніпровськими порогами укріплення з постійною сторожею. Дашкевич згуртував навколо себе багато козаків, зміцнив роль придніпровських міст і містечок як центрів формування українського козацтва, а за 2 десятиліття ідеї О.Дашковича знайшли відображення в Запорозькій Січі, яку організаційно започаткував інший черкаський староста Дмитро Байда-Вишневецький. Черкаси в ці часи не лише не були відірвані від загально-українських подій, а й фактично стали своєрідним плацдармом у заселенні волелюбними козаками пониззя Дніпра.
Значення міста як козацького центру було таким важливим, що якийсь час іменування черкаси правило етнонімом всіх українців.
Після поразки національно-визвольного руху під проводом Богдана Хмельницького Черкаси тривалий час перебували під владою Польщі, куди вони перейшли за Андрусівським мирним договором 1667 року.
В 1791 році місто отримало магдебурзьке право, хоча існує версія, що такий привілей Черкаси мали й раніше.
Після другого поділу Польщі 1793 року Черкаси відійшли до складу Російської Імперії, ставши одним з повітових центрів Вознесенського намісництва. З 1797 року — це вже повітове місто Київської губернії. На другу половину XIX століття припало стрімке економічне піднесення міста. Зокрема, після завершення в 1876 році прокладання залізниці, з'явилися нові промислові підприємства. Неабиякого розвитку набули лісопереробна, цукрова (цукроварня збудована 1854 року), тютюнова (тютюнова фабрика — 1878 рік), металообробна, машинобудівна, борошномельна галузі та торгівля. Щороку у місті відбувалось до 7 ярмарків, а базари — один раз у тиждень. Зріс вантажообіг пристані на Дніпрі. Черкаси стали одним із головних перевалочних пунктів лісу, котрий сплавлявся з північних районів України. Зростання економіки сприяло і розвиткові самого міста. Забудова Черкас велась за планом Вільяма Гесте 1815 року, який передбачав створення рівних кварталів з прямими вулицями. В липні 1859 року в місті перебував Т. Г. Шевченко, якого заарештували біля Прохорівки і відвезли до Черкас. Тут поет склав свої вірші «Сестрі» та «Колись дурною головою», записав народну пісню «Чи бачиш ти, дядьку», виконав відомий малюнок «В Черкасах».
1917 року у Петрограді відбувся Жовтневий переворот. Через рік більшовицька революційна хвиля докотилась і до Черкас. 16 січня 1918 року в Черкасах була встановлена радянська влада. Навесні війська гетьмана Скоропадського встановлюють свій контроль над містом, у січні 1919 року в місті знову була встановлена радянська влада, але в травні влада перейшла до війська Григор'єва. В роки громадянської війни понад 10 разів переходило місто з рук в руки, зазнавало обстрілів і руйнувань, декілька тисяч жителів стали жертвами боїв і терору. 1 січня 1920 року Черкаси остаточно переходять під радянську владу. 1923 року вони стали центром Черкаського, а з 1927 року — Шевченківського округу і району. Після ліквідації округів 1930 року місто залишилось центром району, який з 1932 року входив до складу Київської області. Як і всі міста й села краю, Черкаси пережили голодомор 1932-1933 років та сталінські репресії.
Відчутних збитків і непоправних втрат завдала місту Друга Світова війна. 22 червня 1941 року німецькі літаки бомбардували місто. У серпні 1941 року німецькі війська впритул підійшли до міста. 22 серпня, після знищення Червоною армією мостів через Дніпро, німці увійшли в місто. У черкаських лісах діяв партизанський загін на чолі з Ф.Р.Савченко, в липні-серпні 1943 року в місті були організовані підпільні диверсійні групи. В кінці вересня з'єднання Червоної Армії підійшли до Дніпра. Форсування Дніпра почалось 13 листопада, армією командував М.Ф.Ватутін. Вже до кінця зими Черкаси відійшли під радянський контроль.
У повоєнні роки, за перших п'ятирічок, почалася розбудова промисловості, відновився розвиток економіки та соціально-культурної сфери. З 1954 року місто стає центром новоствореної і наймолодшої Черкаської області УРСР. Провідними галузями промисловості обласного центру, які сформувались за час існування області стали хімічна, машинобудівна, приладобудівна, переробна та харчова. З розвитком хімічної промисловості в 1960-их роках Черкаси поступово перетворюються з центра легкої промисловості на хімічного гіганта. В 1961 році будують найбільший завод з виробництва азотних добрив в Україні, після нього зводять «Хімволокно» (другий за величиною після Чернігівського), «Хімреактив» (завод військового значення) та ще декілька дрібніших. 1961 року, з будівництвом Кременчуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища, через новостворене Черкаське море зводять найдовшу в Україні дамбу з мостом довжиною до 15 км. Це перетворило Черкаси на значний транспортний вузол.
Після здобуття Україною незалежності промисловість у місті частково занепадає, частково ж відбувається переорієнтація міської економіки. У 1995 році був встановлений пам'ятник Богдану Хмельницькому на головній вулиці Черкас - до 400-річчя від дня народження гетьмана, знаменитого уродженця Черкащини. 28 листопада 2008 року в місті з центрального майдану (перед будівлею Черкаської облдержадміністрації) було демонтовано пам'ятник В. І. Леніну, що супроводжувалося зруйнуванням скульптури, й викликало неоднозначну реакцію громадськості міста. За роки незалежності України архітектурне обличчя Черкас зазнало змін — однак не всі з новобудов вписалися в міський ландшафт, що склався упродовж XX століття.
Вищу освіту в Черкасах надає розгалужена система вишів, причому як державних, так і приватних. До вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації відносяться: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (ЧНУ) — надає освіту за напрямками біологія, економіка, історія та юриспруденція, математика, психологія, інформаційні технології, філологія, фізика, хімія, фізична культура; діє Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ) — надає освіту за спеціальностями: «фінанси», «облік і аудит», «економіка підприємств», «менеджмент організацій», «програмне забезпечення автоматизованих систем», «комп'ютерні системи», «радіотехніка», «прилади точної механіки», «технологія машинобудування», «металорізальні верстати та системи», «промислове та цивільне будівництво», «екологія», «хімічна технологія неорганічних речовин», «прикладна лінгвістика», «економічна кібернетика», «електротехнічні системи електроспрживання», «дизайн», «медичні прилади», «управління проектами»; Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ); Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України — вищий навчальний заклад та єдиний у системі МВС України, який готує рятувальників та пожежників тощо. Серед вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за кількістю студентів найбільшими є: Черкаський державний бізнес-коледж; Черкаський медичний коледж.
Черкаські край - улюблені місця народного поета Тараса Шевченка. Тут він народився (в Звенигородському районі), часто гостював у своїх друзів. Багато творів написано їм про черкаському народі, про повстання на Правобережній Україні 1768 року, про народну боротьбі з ворогами, про страждання пригноблених людей.
У центрі Черкас встановлено пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку і звідси починаються всі туристичні екскурсії.
Черкаси — значний культурно-освітній центр, тут працюють декілька театрів, обласна філармонія, 3 кінотеатри, численні музеї та заклади культури клубного типу. Для мешканців міста збудовано 3 льодові криті ковзанки. Черкащани мають змогу відпочивати у багатьох парках і скверах, відвідувати місцевий зоопарк. Черкаси є одним з небагатьох міст України, котре має свій планетарій. Музеї
Серед найбільших музеїв міста виділяються:
Черкаський обласний краєзнавчий музей — головне зібрання матеріалів і предметів з природи та історії, етнографії, культури і сучасності Черкащини, один із найбільших краєзнавчих музеї держави; Музей «Кобзаря» Тараса Шевченка — єдиний у світі музей, присвячений одній книжці;
Черкаський художній музей — великий музей, в якому регулярно проводяться різноманітні виставки різних рівнів;
Черкаський літературно-меморіальний музей В. Симоненка;
Черкаський музей українського рушника — створений на початку 1990-х у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за ініціативою і керований професором вишу Світланою Китовою, нині в експозиції містить понад 500 вишитих рушників кінця XIX — початку XX століть, у першу чергу, з Подніпров'я; ще стільки ж зберігається в запасниках цього унікального музею