22 січня у Черкаському обласном художньому музеї відкрилася персональна виставка живопису Максима Гладька.
Зважаючи на постійні презентації, як міського, так і всекраїнського, а інколи і світового рівня, які проводить Черкаський художній музей, ця виставка мала б бути плановою, черговою та непомітною.
Однак, на відкритті чумось було дуже людно. Так випадково трапилось, що представники влади зацікавилися творчістю М. Гладька, а ще у хужожника виявилося багато друзів та учнів, які, у свою чергу, також прийшли зі своїми друзями. Тож невеликий зал не зміг помістити усіх гостей.
Вернісаж- завжди свято. Про художника, та ще й ювіляра (а Максиму виповнилося 45 років) сказано чимало теплих слів і від спілки дизайнерів, і просто від колег та шанувальників.
Квіти від влади та друзів не поміщалися в руках його дружини, яка чомусь відчувала себе іменинницею і щиро раділа. Квіти в руках, квіти на картинах, а ще натюрморти, портрети пейзажі створювали яскравий святковий настрій. Ось наш Дніпро, наші волошки, наші яблука та груші, не совсім наші гранати і чужі нашій ментальності банани, ананаси і ківі. Всі предмети мирно уживаються в натюрмортах: їх тарктовано однаково щиро, соковито і з любов’ю. Інколи з гумором, інколи у захваті від колірної плями, інколи зі спробою вкласти глибокий смисл, та завжди у захвті від єства натури, від досконалості форми.
Так художник творить свій світ. Усупереч гастрономічним традиціям та етикету, він поєднує зображення риби з червоним вином, яєць з перцем та порожніми пляшками, і все це – задля торжества кольору, божественної насолоди від тріумфу «живої» фарби. І це не метафора. Річ у тім, що відмінна рисо робіт Максима – живий колір. Прості предмети, проста природа – і надзвичайно прості, справжні стосунки художника з його предметним світом, де він щирий, чесний і максимально вимогливий до себе.Колірна палітра невеликих за форматом та містких за дією впливу живописних полотен, разміщених досить щільно, створила враження переповненості, навіть перевантаження впливу.
|
|
